Душа заклякла в протягах зими
У панцир поневолена моквою.
Межи стовпів напнуті тятивою,
Щетиняться озимкові дими.
Рівняють шлях у висипі баюр
До днища проморожені калюжі.
Поздовж узбіччя променіють «ружі»
Між завитків шипшинових гравюр.
На обрії, позбавлені руб'їв,
Маячать лісосмуги рідкозубо.
Убогість їх перебиває грубо
Курай, що котить стадом бугаїв.
Його, майстерно грудень-чередник
Бичем вітрів загонить в річки стійло
І… скуштувавши завірюхи пійло
Майне зайчам під сніговий ліжник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856718
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2019
автор: Осіріс