випав раптом сніг -
спонука до роздумів.
І ось! На тобі...
[youtube]https://youtu.be/PK6syRBkBA8
[/youtube]
[i][b][color="#0d7dba"]Мені близькі природи коливання,
пору́хи* й по́рухи* її близькі –
надмірна жвавість й свідчення вмирання,
і викрути, і покрути слизькі…
Як по́рух вітру і листви пору́ха
(причинно-наслідкові це зв’язки),
як віть одягне – намість шат перуки –
намиста діамантові разки.
Від по́руху душі цвіте людина,
пору́ха ж гне її жорстоко вниз.
Й буває – в неї є якась година,
щоб ухопитись за життя карниз!...
Та все ж колись свої брудні сорочки
ми знімемо і викинемо геть,
в чистилищі одінемо віночки –
читач ти правовірний чи поет.
Така вона, всепереможність смерті,
такий життя неслушний моветон:
як сторінки минувшини всі стерті –
відкрити океану свій кінгстон**.[/color] [/b]
03.12.2019
_________
*В українській мові є два подібні за звучанням
(але не за значенням) подібних слова (не омоніми):
по́рух і пору́ха... Автор спробував «обіграти» ці
терміни в своєму творі. Як це вдалось йому – судити
читачеві. Експеримент може бути вдалим, і не дуже.
Та на те вона і творчість, щоб пробувати, творити…
**Клапан у підводній частині корабля, який екіпаж
відкриває за необхідності вимушеного затоплення.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856802
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2019
автор: Олекса Удайко