Коли моя фортуна захотіла,
Щоб мав я певну радості надію, –
Дала мені утішну думку-мрію –
Відверто описати долі силу.
Але Амур злякавсь такого діла, –
Що написати правду я посмію,
І мукою прикрив відважну дію,
Щоб правда ця оману не розкрила.
О ви, кого Амур бажань рабами
Неволить бути, зможете читати
В короткій книжці свідчення численні;
(Все сказано правдивими словами).
Якщо ж любов вам випало стрічати, –
Ви зба́гнете мої вірші натхненні.
Luis de Camões
Soneto 1
Em quanto quiz fortuna que tivesse
Esperança de algum contentamento,
O gosto de hum suave pensamento
Me fez que seus effeitos escrevesse.
Porém temendo Amor que aviso désse
Minha escriptura a algum juizo isento,
Escureceo-me o engenho co'o tormento,
Para que seus enganos não dissesse.
Ó vós, que Amor obriga a ser sujeitos
A diversas vontades! quando lerdes
N'hum breve livro casos tão diversos;
(Verdades puras são, e não defeitos)
Entendei que segundo o amor tiverdes,
Tereis o entendimento de meus versos.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856879
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 04.12.2019
автор: Валерій Яковчук