"...обновиться, яко орля, юність твоя (Пс. 102) "
У тиші скімлила душа -
Мене вночі будила.
Не пити, їсти чи гроша -
Лиш вислухать просила.
В перині ніжилась м'якій
І вуха затуляла.
Та шепіт в тишині міській
Луною віддавало.
- Не хочу... Стомлена від ран..
- А ти усе ж послухай:
Добро твори, від зла втікай,
Дивись, лише не сплутай!
Любов не тільки пелюстки,
Спочатку будуть терни.
А ти упевнено неси
Свічу усім нужденним.
- Тримає вже років тавро...
- Що там твій вік - і вічність!
Вставай, здіймайсь, злітай орлом
В небес святу величність!
Махнула я тоді крилом
(Спасибі, душе-птице!)
- Орлом, говориш? Так - орлом!
Хай юність обновиться!
О, як чудово в небесах
Витати гордим птахом!
Раділа-тішилась душа.
Вдоволеним був Тато.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856979
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2019
автор: Лариса Журенкова