Приснилося, хатинка з краю саду,
Старенька вишня тулиться до стін,
Дарує плід, нам дітям, на розраду,
В горячу пору наш притулок-тінь.
Під Лисою Горою, он ставочок,
Хлюпочимось з подружкою в воді,
Ось чуємо матусі голосочок
-Ану малі, обідати ходіть.
Наввипередки бігли босоногі,
Вже парувала каша на столі,
Як загадую, тоді були убогі,
Та ми малі, не знали ще біди.
Нам все було і миле і цікаве,
Кусочок хліба та іще халва,
Матуся люба, та слова ласкаві,
Доповнювали всі багатства дня!
Чому ж тепер коли є хліб й до хліба,
У серці оселилася тоска,
І ця чужа, прикрашена садиба,
Все холоднішає і боляче стиска.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856980
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2019
автор: горлиця