Закоханість котилась сонячним світилом,
Не зазираючи в хмаринну суть.
Від хвилювань сердечко листям затремтіло,
І спалахнув вогнем яскравим трут.
З натхненням розсівалися пучки проміння.
Аж до землі згори співзвуччям круч.
І від нейронності смакуючи сплетінням,
Скріпляв бажань невидимий обруч.
Закоханість сліпила...Як вона сліпила!
Тут хмар густа завіса надійшла.
І де ж кохання крила, де ті ділись крила?
На виднокрузі вечорова мла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2019
автор: Світлая (Світлана Пирогова)