Між мною та зоряним небом лише біла стеля
Потворне більмо на червоних мрійливих очах
Мій прихисток, дім, моя мила чудова оселя
Чому ти постійно приходиш в стривожених снах?
У них я тікаю від когось і чогось до тебе
Приходжу в твій двір, хоч йшла в зовсім інші місця
Лягаю на ліжко, дивлюся на стелю, і чортова стеля
Замінює небо....
і цьому немає кінця.
А були часи... Це було так давно і неправда
Так радісно й вільно жила я у твоїх стінах
Та час все міняє - провільно але неухильно
Повернення в місце дитинства навіює страх
Боюсь засинати сама і дивлюся в нікуди
У темряву стелі і стін, і підлоги, й моєї душі
Так важко копатись в собі, і в хвилини облуди
Мені не поможе ніщо,... тільки вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857322
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2019
автор: Анічка Заровська