Душа наша до свободи палає,
Волає.
У Святого Далекого одвічно
Питає:
Скільки бути у полоні
Зрадливих,брехливих?
Коли спадуть з України
Солодкії чари
І згинуть під Правдою
Ворожі почвари?
Божа кара коли впаде
На псарню розлючену?
І потече Благодать
На Вкраїну змучену?
Палили,рубали,
Голодом морили,
У чужі степи й морози
Примусом водили...
Скільки...скільки... і коли
Промінь Правди зійде?
До сього дня розпинають
Шевченка і мову,
Гімн осміюють і прапор
Перевертають..
Отак деякі "сердешні"
Про Вкраїну дбають.
Отак вони люблять,
В обіймах стискають,
Золоті потоки з неї
В офшори пускають.
Що зсередини,що ззовні-
Всяк одна вражина:
Зуби точать і кігті
На землі України.
* * *
Душа наша до свободи палає,
Волає.
У Святого Далекого одвічно
Питає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857418
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2019
автор: NikitTa