Світле Сонечко кінчало
Вже свою денну роботу...
На спочинок після праці
Всіх кликало за собою...
Теплі роси оживляли,-
Землю і квітки барвисті...
Літня днина так згасала,
Прохолода йшла неспішно...
Так скінчилася спекота,
Все безсиле оживало...
А вечірня прохолода
Міць і сили додавала...
Тільки Ліс стояв могутній
І здавалося байдужий,
Хоч давно вже престарілий,
Та густий і файно гожий...
Дід Бористен* срібноструйний,
Вився вічною стягою,
Ніби теж він був байдужий
З сизо - сірою водою...
Ніби він казав, що спека
Його зовсім не бентежить,
Бо з його дрібних краплинок
Вода сильна, як належить...
Так хотілося б почути
Його оповідь пречисту...
Силу ту його відчути
Часів Київської Русі...
Він же певне пам"ятає
Ті часи від нас далекі,-
Трави, зілля, дуби буйні,
Та ще й звірі велетенські...
Бористен багато бачив:
Силу й міць дубів величних...
І слонів, і зміїв всяких,
І птахів до всього звичних...
З часом, як прийшли морози,
Обабіч усе змінилось...
Звірі й птиці без поживи
Не могли тут залишитись...
І з тих пір уже минуло
Пребагато довгих років...
Тут усе немов замерло,
Поселився сум глибокий...
З часом дещо відновилось,
Поселились звірі й люди,
І нове теж появилось,
Так як є і нині всюди...
Тільки жаль, що поселенці,
Всю природу не цінують,
І сокирами дощенту,
Ще й вогнями усе гублять...
Бористен плаче й донині,
В водах сум і біль тамує...
Те що робиться навколо
І його вже не дивує...
* Бористен, Борисфен, так греки називали Дніпро-Борістенес.
При його гирлі було містечко, яке називали Борістенес...
,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857441
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 09.12.2019
автор: геометрія