Йде людина по житті,
Як опору має,
А немає на що спертись,
Не йде - шкандибає.
Вже давно мудрець сказав:
"Дай точку опори
І я Землю підніму",
А з нею і гори.
Все людина подолає,
Важку, лиху пору,
Якщо поруч відчуває
Надійну опору.
В яку вірить, як у себе,
Бо в скрутну хвилину
Не вагаючись підставить
І плече, і спину.
Часом поруч і немає,
Та якщо існує,
Твоя зболена душа
Підтримку відчує.
Бо пройде вона крізь час,
Відстані, кордони
І немає на Землі
Тої перепони,
Що зупинить віру
В надійність опори,
Яка, якщо треба,
Зрушить Землю й гори!
30.11.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857473
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.12.2019
автор: Олекса Терен