Покину вічні невідкладні справи.
І упаду в нескошені луги.
Які високі і шовкові трави
Гойдають коників зелені табуни
Вода прозора ллється крізь долоні,
Таке смачне холодне джерело.
А там, за річкою злетіли коні,
Аж вітер за копитами несло.
І день, і ніч, і вечір , і світанок
Візьму на руки , в серце покладу.
Діжду аж поки зрозовіє ранок,
По стежечці тихенько в день піду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2019
автор: Тетяна Акименко