[youtube]https://youtu.be/PGXI-CY1jyw[/youtube]
Я так хотіла, від нього заховатись,
Як від дощу, холодного, з вітром, градом,
Красунчик мріяв, що здатна закохатись,
Просив настирно - давай пройдемось садом.
Очі, як зорі… хитрий і смілий погляд,
Здалось все добре, в обіймах знайшла спокій,
Та в тій спокусі… запали страх й тривога,
Немов тонула, в річці стрімкій, широкій.
Де ж береги ті? Хочу з води тікати,
Я в ній не риба, ловлю ковток повітря,
Волі бажаю, не зможу покохати,
Мов рак вчепився, ті руки - гострі вістря.
Душа волає, я благаю відпусти,
Дихнуть не можу, уста ловив миттєво,
На смак солоні… це ж сльози, не руш коси!
Мені б звільнитись… не марнуй час даремно!
Ти зимній вітер, холодний, неприємний!
Слова пекучі… . спішила по стежині,
Нащо терпіти, лишать осад полинний,
Не переслідуй - запам`ятай віднині.
2000р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2019
автор: Ніна Незламна