Моя сивіє голова,
Летить лелека на край неба.
Гірка ти доленька моя,
Я хочу щось спитати в тебе.
Навіщо сльози у дітей?
Навіщо сміх у супостата?
Навіщо горе у людей?
Навіщо брат вбиває брата?
Чому болить моя душа?
Чому ламає вітер гілля,
Та ніч лягає навкруги,
І поглинає беріг хвиля?
Чому зосталися сліпі?
Чому,не хочуть вуха чути?
На сході вже іде війна,
На заході вмивають руки.
І скільки брате не кричи,
Тебе ніхто не буде чути.
Бо ми для них усі раби,
На них горбатять наші діти.
Не знаю я, чи це чийсь жарт,
Так досі, не повинно бути.
Бо я все мрію навпаки
І так колись це мае бути!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857584
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2019
автор: Олег Крушельницький