Просто йду навмання, наче тінь,
Відцвіли вже давно хризантеми.
Лише в небі мільярд мерехтінь,
Одночасно говорять до мене.
А довкола тумани снують,
Сині-сині, чуть-чуть з сивиною.
Вони наче корвети пливуть,
Покриваючи все пеленою.
А я просто іду, сам не знаю куди,
Осінь стиха крокує у зиму.
І ніхто не побачить у полі сліди,
Бо вони наче думи незримі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857587
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.12.2019
автор: Віталій Назарук