Проснись, зимонько

Ой,  час  летить,  життя  триває,
Зима  дріма  сором`язлива,
Дивина    колір,  свій  тримає,
Чи  боязка,  що  прийде  злива?

Розкине  паморозь  у  полі,
Згубить  надію  на  холоди,
Скрізь  чародійство  і  поволі,
Змиє  водиця…  її  сліди.

Вологи  мало,  то  є  правда,
І  суха  осінь,  забракло  сил,
Рідко  зимові,  дощ  розрада,
Його  немає,  сивий    небосхил.

Проснися  зимо,  сядь  на  сані,
Позви  у  гості,  стрімкий  вітер,
Хай  збудить    хмари  в  океані,
Нехай  розсипле  білий  бісер.

Ти  так  засяєш,  як  годиться,
Танець  з  морозом,  у  обіймах,
Хороший  сон,  землі  насниться
Вся  засріблиться,  мов  на    крилах!
                                                       
                                     11.12.2019р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2019
автор: Ніна Незламна