Котру вже ніч мені чомусь не спиться,
Емоції — відгомоном гріха…
Не забувай! Моя душа — не криця:
Вона також вразлива і крихка…
То рути цвіт, то гострий присмак перцю…
Провулки темні, світло авеню…
Але хіба своє вговориш серце,
Що молиться любовному вогню?
Те, заблукале, втомлене, ослабле,
Але яке ще вірить у дива…
Те, що в безсонні нездійсненне славить —
Прости його! Прости! Й не забувай!
© Володимир Присяжнюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857652
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.12.2019
автор: Володимир Присяжнюк