цивілізація котра мене створила
зникла до того
як світ навчився крила
латати спогадом вчорашнього польоту
збирати риб у зграї
і боротись
за виживання пожираючи подібних
вогонь
круг
глина
амфори в піщини
перетворилися і дно укрили моря
майбутніх перлів
не дістати доки зброя
не ляже поряд
із призвідниками шторму
глобального
глибинного
страшного
форма
личить форма
гріє форма
врятує форма
затишшя
у форматі А4
пласкі доктрини
жити в мирі
спільним миром
помазані
із риб’ячого жиру
світ біситься
латає вперто крила
гармонія
луна
із дна
морського
цивілізації
котрої вже нема
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857686
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.12.2019
автор: Серафима Пант