[i]« І що то було?
Мабуть, що Пуйло...
ні сіло, ні впало...» [/i]
НЛО
І
Щось і було, а нація не знає, –
[i]що то воно у Франції було[/i]?
У злодія на голові палає,
а виглядає, наче еНеЛО.
І наче упилася наркотою
Московія великого Пуйла.
Ні спокою немає, ні покою.
На бестію не вистачає зла.
Усюди п'янь, а лізе у герої
і на Олімпі[i] «шороху дала». [/i]
ІІ
Немає світу ні кінця, ні краю.
Бери за даром райдуги дугу.
А їй усе іще... не вистачає
чужої хати у свою тайгу.
Освоєні на суші і на морі
усі скарби Великої Ріки,
а Раші мало. На біду і горе
освоїли її бойовики.
Майбутнє обікраденого люду
до самої окраїни землі
віками завойовують приблуди.
З червоною зорею на чолі
вони були однакові усюди.
Ідуть на мир війною москалі.
ІІІ
Якщо Гаага обіцяє ґрати,
ніхто не розуміє, – [i]в чому суть?[/i]
Йому ще, може, й Нобеля дадуть,
хоча пора по шнобелю давати.
Анжела ошелешена Пуйлом,
Емануель її не розуміє...
І, – «[i]цо то бендзе»[/i]? Наркота у дії.
Нормандія поїхала умом...
Узгоджені «галюники месії».
Домовилися майже «ні о чьом».
.....................................................
Качають газ із Комі, Вєсі, Мєрі...
А, чокнутий на імені Бандери,
уже не розуміє аксіом.
Йому давай границі СеРеСеРу,
але коли показуєш на двері,
орда у вікна лізе напролом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857702
Рубрика: Сатира
дата надходження 12.12.2019
автор: I.Teрен