Зима не вбралася у фату,
Шкода не в шубі, як щороку,
Та де ж поділа, волохату,
От тепер й має замороку.
Десь заховавсь мороз відважний,
Ніяк не вводить у спокусу,
Чомусь і вітер, геть мінливий,
Косу тріпоче, її русу.
І де волосся лебедине?
Її веселість і сміливість?
Сповила туга, час то плине,
Тож проганяй свою сонливість.
Подивлюсь вкотре до віконця,
Там сіро-сіро, немов осінь,
У піднебессі нема сонця,
Поміж хмарин сміється просинь.
Ти прокидайсь, не будь байдужа,
Сядь у карету всі чекають,
Нехай злетить на землю стужа,
Й білі сніжинки хай літають.
09.12.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2019
автор: Ніна Незламна