Вітри надій шепочуть: «Не спиняйся!
Пливи крізь океани до зірок!»
Як мрії розбиваються?.. Чіпляйся
За хвіст комети в зоряний струмок,
Греби по водоспаду, не здавайся!
Увись плети дорогу до казок
Та мріям ти увесь не віддавайся,
Бо спопелять промінням у пісок...
Ці промені бажання і спокуси
Приреченням освітять довгий шлях,
Який поблякне в розпачі дискусій
Між «я» і «Я» – синиці й журавля...
Пташину зберігай в живому руслі,
Щоби жила! Кружляла у полях...
© Володимир Верста
Дата написання: 12.08.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857897
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 14.12.2019
автор: Володимир Верста