[i][b]По батьківських стежках
не тупочуть малі ноженята,
Перемерзлі сніги
поглинають солону сльозу.
Але серце зове
і дверими поскрипує хата,
У гучну заметіль
і у теплого літа грозу,
До квітучих вишень,
де на рідних руках постарілих,
Відпечаток трудів
і наброски святої землі,
Все, щоб діти в житті
не тривожились і не хворіли,
Та вертали хоча б,
як весною до гнізд журавлі.
Й розуміли одне,
що залишилось зустрічей мало
Та отих недзвінків
і несказаних зайвих "люблю".
Приїздіть до батьків,
на малесеньку чашечку кави,
Може бути, що з них,
хтось не стріне наступну весну![/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858111
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2019
автор: Лілея1