Хай нуртує і буяє цілий світ:
Володимиру Гаврилку 40 літ.
Він приїхав в село Красне юнаком
І налитий, наче кров’ю з молоком.
А пустила його мати по землі
В знаменитому Фарбованім селі.
Був Володя ще з дитинства при умі,
Бо навчався в сільгосптехнікумі.
З «України» минув Згурівку
Фізкультурити у Турівку.
Після Турівки нещасної
Агрономив у с. Красному,
Та попав в Олександринівку
І знайшов собі дружиноньку.
Як одержав в інституті він диплом
Ювіляр наш, став учений агроном.
Але трактор (по Тичині) «дир-дир-дир»
І Володя став колгоспний бригадир.
По секрету: у теперішній момент
Він у Хуторі неначе президент.
Має гарби він і коні, і плуги,
І людей усіх він знає до ноги.
Якщо довго попрацює він,
То й село перейменуємо:
Будемо не Олександринівкою –
Володимирогаврилківкою!
Хай живе завжди з копійкою
І з гарненькою Надійкою.
Хай щасливі будуть діточки –
І Ларисочка, і Віточка.
Хай добро його примножиться,
Хай, що хочеться, те й можеться.
Хай працюється і співається.
Хай і їсться й випивається.
Хай нуртує і буяє цілий світ:
Володимиру Гаврилку 40 літ!
17.11.1989
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858130
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2019
автор: САВИЧ