Ми з тобою вже не розмовляєм...
Хоч розмовами це й не назвеш,
А хотілось смакувати чаєм,
І удвох базікати без меж…
Ми з тобою більше не говорим,
Хоч не всі ще сказані слова,
Пливемо своїм життєвим морем,
Хоч можливість з кожним днем сплива.
Гордувати? Чи задерти носа?
Та кому потрібне це усе?
Господь Бог спостерігає скоса,
Й корективи у життя внесе…
І не буде нас обох питати:
А чи зручно? Чи до смаку все?
Або втопить у в’язке болото,
Чи до хмар від щастя піднесе…
Ми з тобою вже не розмовляєм
Хоч життя чомусь же нас звело?
Бо, мабуть же, наперед все знало:
Що там в нас в майбутньому було?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч