Лапатий падав сніг
на одіж і на вії,
але тепло в душі,
бо так блаженні мрії...
Цей морозець дзвінкий –
підошви розмовляють:
"Усі твої думки
я знаю, знаю, знаю..."
Тепер отих снігів
немає, лишень в горах.
Та де – льодовики
відламуються в море
і м'ячик цей – Земля
шкідливих терпить й досі?
Колись такі малі
і берегом, ще й босі...
Що ж коїмо тепер,
зоставим щось онукам:
канави стічні рік,
пеньки й пиляння звуки?
Невже останній ум
зміняємо на гроші –
далеко під сукно
всі заповіді Божі?
16.12.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858248
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2019
автор: Променистий менестрель