Немовлятко плаче за стіною,
милостиню просить інвалід -
ніби, слава Богу, не зі мною
сталось це, але в мені болить.
І хоч в перевтілення не вірю -
маревом стоїть в моїх очах
страх смертельний загнаного звіра,
і підстреленого птаха жах.
Наче в підсвідомості глибинах,
як на гілці - капелька роси,
десь на нитці співчуття незримій
світ хиткий, гойдаючись, висить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858275
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2019
автор: Колосок Олександр