Його привели в білій свитці
І посадили на стільчак,
А потім довго катували,
Бо він сказав Їм щось не так.
Приємна молода людина,
Достойний син свого отця.
Вони над ним полютували
Добили потім до кінця.
Безбожні ситі комісари
Схопили хлопця молодця.
Він свято вірив в Україну!
Вони у чорта праотця.
Багато що міг розказати,
Та був незламний як булат.
Бо козаки не зрадять брата
Коли свідома голова.
Ганьба вам нелюди негожі,
В которих КРАСНАЯ ЗВЕЗДА
Затьмарила БЕССТЫЖИЕ очі
І в жилах лава потекла.
За, що убили ви героя?
Палкого гідного бійця,
За те, що він любив Вкраїну
І прагнув вільного життя.
Спочатку стогін був тягучий,
А потім зовсім перейшло.
Спочатку біль той був пекучий,
А потім в серці відлягло.
І́́́́́́́́ вмить прорізалися крила,
Осяяло все навкруги.
Під плечі руки підхопили,
То були янголи брати.
Ми всі колись підемо звідси,
Батьки та діти, друзі, вороги,
Коли і як, це неважливо.
Важливо з ким, навіщо і куди
p.s. З БОГОМ! У ВІЧНЕ ЖИТТЯ! НА НЕБО!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858278
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2019
автор: Олег Крушельницький