Осінній плач... Осінній спів,
А він повинен буть зимовим...
Бо ж час межу вже перейшов,
Ніби хлопчисько невгамовний...
Осінній вітер й знову дощ,
Іде ночами, й аж до ранку...
Знов у вікно стукає хтось,
Справля осінні забаганки...
Осіння ніч...Осінній день...
Ніяк не хочуть відступати...
Уже не чути їх пісень,
Бо пора осені вже спати...
Осінній сад...Осінній гай,
Навкруг тумани розтяглися...
Сумує світ...І люди, й край,
Заснуло все осіннє листя...
Ой то ж чого?.. Що за біда?..
Карає світ осіння злива...
Де ж та зима?..Йде, шкандиба...
Чи буде знов вона журлива?..
Несміло йде, журу несе,
Осінь її перемагає,
І своє плетиво плете,
Ще й відступати не бажає...
Осінній спів, осінній плач,-
Досить уже вам панувати...
Давно минув вже ваший час,
Зимі ключі пора віддати...
В свої права вступить зима,
Ми її будем шанувати...
Хоч і холодна, і німа,-
Про неї будемо писати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858296
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.12.2019
автор: геометрія