́Знов мереживо тче білосніжна зима,
сріблом ніжним навкруг все вона замела.
Спить діброва... ясні, бачить сонячні дні.
Білі віхоли їй знов співають пісні.
Поле спить і лісок, став під льодом заснув.
Дуб кремезний дріма... літо він не забув.
Бо ж лунали щодня тут веселі пісні.
Кущ шипшини примовк... Хай поспить до весни.
Сонце гляне... Горять ці сріблисті сніги.
А сніжинки малі все летять до землі.
Біла ковдра, легка, наш вкриває лужок.
Тішить душу мою їх веселий танок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858477
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.12.2019
автор: Надія Башинська