Скажіть люди, що за зима?
Крапа дощ, знов снігу нема,
Несу з лісу, я ялинку,
За плечима, ще й Яринку.
Потонув чобіт, в багнюці,
Я ж сказав, нині тварюці,
Краще б вдома почекала,
Ревнувала, верещала,
Нагадала, що то колись,
В тому році був похваливсь.
Що ялинки пишні, славні,
Так сподобались Світлані,
Ліз у порваних, я трусах,
Помаду вздріла на вустах.
Так викручувавсь, побілів,
Та зізнатись за гріх не смів,
Від вовків, збрехав, ховались,
І під страхом обіймались.
Не подумав, пішла нині,
Не відмовлю ж господині,
Бо боюсь, як кум узнають,
Мене й Свєтку розстріляють.
Хоча й ноша завелика,
І червона в мене пика,
Та тепер, маю мовчати
Сім`ю маю поважати.
17.12.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2019
автор: Ніна Незламна