Пасмурну осінь сховаю в кишені,
Чаєм зігрію стурбовану душу.
Полум'я печі в куточку оселі
Ніжністю спогадів серце зворушить.
Пильно погляну у стомлені очі,
Кучері сиві ласкаво розчешу...
Я пам'ятаю недоспані ночі,
Мамину пісню...тихеньку, сердешну.
Так зачаровує спокоєм кухня,
Сонна вітальня обіймами манить.
Буря душевна безпомічно вщухне -
Знову врятована серденьком мами.
Ніжна та щира, голубко тендітна,
Сонечка промінь ласкавогарячий,
Веснами п'яними, ненечко, квітни,
Кращого дару я навіть не бачу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858583
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2019
автор: Анастасія Тучемська