Нічка темінь зодягала
В сяйво зоряниць,
Річка зорі колихала,
Що упали ниць.
Місяць опустивсь на воду
І збирав зірки.
На усе Господня воля –
І на рай такий.
Гомонять із осокою
Хвилечки дрібні:
«Ми краси іще такої
Не стрічали. Ні!»
Верби спокій загубили –
Кутались в росу,
Вони річечку любили,
Тож пили красу.
Коли ж ранок із заграви
Ноги опустив,
Нічка зорі позбирала –
Впав туман густий.
Він жупаном дивно-сивим
Верби обійняв,
Поки день набрався сили
І жупан підняв.
26.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858623
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2019
автор: Ганна Верес