Ой, не дивіться, що так сумно мені,
Це ж все тому… осінь не покидає,
Грудень прийшов... а зима не на коні,
Душенька тає, здійснення світлих мрій.
Місяць утік, набридли чорні фарби,
Сірі хмарки, взяли його в обійми,
Заплакав дощ, сміло туливсь до верби,
Не гони, шепіт, хоча я із слізьми.
Вже вечоріло…подивлюсь до неба,
Не мерехтять, зірочки в піднебессі,
Під серцем щем, морозу, снігу треба,
Досить блукать! Їм літати на часі.
21.12.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2019
автор: Ніна Незламна