Не юна, навіть вже й не молода,
Середніх літ – так кажуть у народі…
Здається, ще легка моя хода,
Здається, і вдягаюся по-моді.
Багато планів, мрій і сподівань,
На них потрібно так багато часу,
Всі рішення приймаю без вагань,
Плюсую власний досвід до запасу…
Але не знаю й досі де мета,
У чому суть життєву відшукати,
Минають сірі будні і свята,
Та стресів не вдається уникати…
Буває, просто боляче в душі,
Щось йде не так…а як усе змінити?
Продовжую писать свої вірші…
І в краще завтра вірити і жити…
22.12.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858857
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.12.2019
автор: Інна Рубан-Оленіч