Хвилина життєва, вона довша за мить,
Минає повільно, але вже не болить.
Ти знову мандруєш у пошуках мрії,
Я подумки лину, плекаю надії.
З тобою ми разом і ніби далеко,
Я тут, де літають у небі лелеки.
Ти там, де здається вже інші планети
І не долетять туди навіть комети.
Тихе чекання виростає стіною,
Усе розділяє, що було зі мною.
Здається безглуздим несміле вагання,
Залишає позаду лиш запитання.
Час так стрімко минає, він знищує мить,
Хвилина життєва боязливо тремтить.
В душі ще горить малий вогник надії,
Поранене серце вона тільки гріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859029
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2019
автор: Наталія Мосійчук