Яке це благо - бути ще дитям,
Нехай дорослим, але не для мами.
Ми їй повік завдячуєм життям,
Вона ж нас огортає молитвами.
Коли бурлить негода у душі,
Коли на серці кровоточать рани,
Лиш примоститись на її плечі,
Я знаю, все мине в обіймах мами.
Яке це благо вдень, а чи вночі
До рідного порогу повертати
Й не знати, де у сумочці ключі,
Бо, як завжди, відчинить двері мати.
Коли внучат до школи проводжа,
Чи нас, дітей, у путь благословляє,
До щему в серці згадую слова:
"Із Богом, діти! Я на вас чекаю!"
Яке це благо - бути ще дитям ...
(І тут роки не стануть поміж нами),
У будь-яких буремностях життя
Можливість мати
пригорнутися
до мами.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859112
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2019
автор: Зоряна Кіндратишин