Вмостилась осінь клену на плече,
Рясною позолотою укрила.
Не літнє уже сонце – не пече.
Птахи лаштують до відльоту крила.
Серпневих зорепадів згас танок,
І місяцеве вже півмертве сяйво,
Поплив Купала в далечінь вінок,
А з ним іще дне літечко русяве.
На всю округу чути: «Худо тут!»
То одуд оголошує тривогу.
Жоржини самовіддано цвітуть.
До чорнобривців слід веде Сварога*!
24.12.2019.
*– слов’янський Бог неба і всіх Богів.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859121
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2019
автор: Ганна Верес