Пережити б цю ніч,
Де в’язкий і тягучий ефір,
Без єдиного відблиску зір.
Час, як спалахи свіч.
Де в’язкий і тягучий ефір,
Кожен видих і вдих –
Це розрив, перфорація, штрих.
І нуртує всередині звір.
Без єдиного відблиску зір
Згіркло-приторна темінь на смак.
Життєлюбство бунтує: «Не так!
Це ілюзія, чуєш? Повір!!!»
Час, як спалахи свіч.
Сонця промінь сполохає тінь
І насіє весняних прозрінь…
Пережити б цю ніч…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859133
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2019
автор: Валентина Курило