Сиджу у підвалі, гадаючи ревно.
Чому ображають мене всі даремно?
Чому, любе панство, мені не щастить?
А серце сльозою невтішно бринить.
Постійно блукаю у пошуках їжі,
Доводиться пити з брудної калюжі.
Чомусь проганяють мене звідусіль
І байдуже всім, що мете заметіль.
Ніколи не мав я своєї хатини,
А тут на додачу ще збила машина.
Поранена й зламана лапка болить,
А тіло моє в лихоманці тремтить.
Вирує, вогнями осяяне, місто,
Та тільки для мене немає тут місця.
Покірно змирився, до прикрощів звик.
– А може й до мене примчить чарівник?
Адже ж я охайний і лагідний котик!
І шубка пухнаста, м'якенька на дотик.
А звати мене, як у казці, Василь!
Мені так пасує солом'яний бриль.
А поки нудьгую в підвалі й гадаю.
Чому люта доля мене ображає?
Чому, любе панство, мені не щастить?
А серце сльозою невтішно бринить.
24. 12. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО КОТИКА РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЗА НОМЕРОМ: 0507679733, ОКСАНА
ВАСЯ ВЖЕ ЗНАЙШОВ СОБІ ГОСПОДАРІВ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2019
автор: laura1