У сивих кучерях літа мої давно,
Адже життя екватор перетнули,
Нерівно їх стелилось полотно,
А це мій стан, стрункий колись, зігнуло.
Вдяглись душа й долоні в мозолі,
А в них мої усі земні турботи.
Болять вони мені, бо на землі
Затіяли війну Путіноботи.
Тож це не благородна сивина,
Яку роки удячні вишивають,
У кожній зморшці світиться війна,
Яку ніхто уже не заховає.
І серце протикає гострий біль,
Адже чужого горя не буває.
Сини ж згорають кращі в боротьбі –
То «руський мир» на сході їх вбиває!
16.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859229
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2019
автор: Ганна Верес