Життя...А що воно таке?
І що таке людина?
Біологічний вид, набір кісток, фізичних, психологічних, емоційних функцій?
Нам весь час щось потрібно.
Такі різні і схожі водночас.
Ми живі, коли наповнюємо своє життя чимось, кимось.
Так, нам потрібно "зачепитися" за щось у цьому житті і тоді воно має сенс.
Сенс життя у самому житті.
Але усі ми колись помремо, ніхто не знає коли. І усе закінчиться...Після нас нічого не буде.
І те що важливо для нас, важливо саме нам, нашим близьким.
І тим людям, хто нас знає.
Не все залежить від нас...
Але ми самі обираємо сьогодення...
І кожен тут для того, щоб щось зробити для себе, для інших...
Яке дивне життя в людини. Іноді не розумієш як ти живеш...І що відбувається навколо.
Хтось хворий, помирає.
Хтось робить відкриття.
Хтось народжується і відразу помирає.
Чи є вона та доля? Не знаю.
Але є щось таке, десь там, що неможливо ні уявити, ні зрозуміти.
І можливо наша доля десь написана і хтось веде нас і допомогає...
Бо є справжні дива, які не пояснити.
Є щось таке, що вище людського фактору. Вище наших планів...
Багато книжок написано. Багато техніх і усього існує.
Але ж істина вона одна...
І ніхто ніколи не дізнається, як насправді...
Але поки ми живемо тут. Ми живемо в цьому тілі...Ми живемо у цій дійсності...Ми маємо тільки це...
І можна боротися, змінюватися, нічого не робити...
Вибір...Він є у кожного з нас...
Ми ніколи не зрозуміємо іншу людину, бо ніколи не будемо в її тілі. Ми ніколи не відчуємо те, що відчуває інша людина, її думки...
Ми відповідаємо тільки за себе і за своїх дітей до певного віку...
Ніхто не знає як насправді правильно чи неправильно жити. Є просто набір правил, але вони порушуються...
Єдине у чому я впевнена, так це те, що неможна вбивати, ґвалтувати, проявляти агресію і жорстокість до інших людей, до тварин і до навколишнього світу.
А інше мене не хвилює...
Кожен відповідає лише за себе...
І якби кожен зрозумів, що ми усі різні і маємо право на свою точку зору, на свої думки, на своє життя, то не було б стільки агресії, жорстокості і не було б Війни!!!
Війна вона відбувається кожного дня.
Війна із самим собою, зі своїми звичками, пристрастями.
Війна у родині на право жити, на права жінки, дитини.
Війна між людьми... Війна у державі, війна між державами, містами... Де гинуть люди, а хтось заробляє на цьому..
Війна....
І я впевнена, що усе починається з Родини..
Саме там дитина вперше зустрічається із Війною.
А потім несе цю Війну у дитсадок, де такі ж інші діти зі своїми Війнами.
Це далі все йде у доросле життя...
І так ми просто зіткаємося одне з одним своїми Війнами... І це переростає у справжню Війну...
Війна- для мене це коли людина виборює право на свої думки, на свій світогляд, на свій вигляд і інше...І їй доводиться боротися із цим у своїх родинах, у дитсадку, у школі, у дорослому світі, житті...
Нам дуже складно...Життя складне...Хтось просто виживає...
І це страшно...І я не знаю чому так...
І хто дасть відповідь на ці питання...
Єдине, що нам допомагає, це Віра...І кожен з нас знаходить свій метод, свою віддушину...
Уся біль має вихід у творчості..
Без неї, мабуть, не було б нічого...
Ми....Люди...Поки живі.... Дихаємо....
В нас є тільки наше Життя і більше нічого...
Матеріальне залишиться у цьому світі...
Ми заберемо звідси Ніщо...
Тіло воно згниє у Землі... Залишається кістки... Все...
Ти прийшов сюди і підеш звідси ні з чим...
І все, що ти зараз маєш і робиш, то для тебе.
І все, що ти зараз робиш, ти робиш для своїх нащадків...
Ти робиш для майбутнього, яке залишиться після тебе..
Чи не залишиться...
Це буде вже неважливо...Бо тебе не буде..
Життя дуже коротке, тому зроби те, що ти хочеш, те що ти у змозі зробити...
Не відкладай...
Просто усвідом, що тебе скоро не стане. Ти помреш, ти йдеш до Смерті, а не до Життя..
Ось тільки є зараз і більше нічого...
Неважливо нічого насправді...
Тільки Ти...Твоє життя і те що є на даний проміжок часу....
Це справді треба усвідомити...
Тоді усе стає на свої місця. Усе зрозуміло. Зайве відпадає. А те, що важливо, залишається....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859264
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2019
автор: Miriamina