***
Хай там що! Хай у дзеркалі сум!
Все одно уже краща не буду...
Я у вічність свою понесу
всю любов, що дали мені люди.
А якби ще насправді були
в нас можливості для перевтілень,
я б змахнула щосили крильми
і журавкою в небо злетіла,
щоб з безмежності синіх висот
подивитись на все, що лишила.
І почути, як музику з нот:
недарма ти жила, ти любила!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859355
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2019
автор: Саша Чорнобіла