Не хоче хмарка їх нести,
І падають у сад -
Сніжинки білі з висоти
Скидає снігопад.
Їх в морі вітер підхопив
Молекулами з хвиль,
По небу синьому носив
Кругами в сотні миль.
Там кожну холод-ювелір
Огранював, як міг,
Щоб із мільярдів білих зір
Блискучий випав сніг.
Тепер пушинками пливуть
Сніжинки голубі,
І таємниці бережуть
Зимові у собі.
В які країни їх торік
Носила ця пора?
Де з них ліпила сніговик
І сніжки дітвора?
Коли ще вдасться, залюбки,
По світу пронестись?
В які ще випадуть садки
В майбутньому, колись?
Мовчать сніжинки і летять
Повітрям голубим.
Вони струмочками збіжать,
Розвіються як дим.
А нині падають у сад -
Ще довго до весни.
Сьогодні їхній снігопад,
І крутяться вони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2019
автор: Леонід Луговий