Продовження історії таке:
Вони зійшлись. Мужик йде за коханням.
Зробив ремонт в квартирі – на віки.
Гараж в дворі забахав – не питання.
Років зо два палка любов була,
А потім десь у Києві надибав
Із Рівного красуню, і сплила
Розтанула, розсипалась безслідно.
Покинув і посаду й колектив,-
Його чекала п’ята половинка.
Назустріч щастю поспіхом летів,
Зірвавши у четвертої сльозинку.
Як аргумент, про це розповіла,-
Мовляв, кохання за кар’єру більше.
Ось так людина кинула, змогла
Посаду й колектив у вісім тисяч.
Відповідає бувший офіцер:
«У армії подалі від посади
Таких тримали, бо збери дітей
Спочатку по Союзу й дай їм раду.»
А жіночка одна, в збоченнях ас,
Поставила любові тій діагноз
Нещасний бо латентний пі..рас,
Хоч сам не розуміє це наразі.
Ну, все. Кінець історії моїй.
Що далі пишуть хай поети з Рівно.
Однак, як жертва про кохання мрій,
Не виключаю, буде п’ятій – вірним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859513
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.12.2019
автор: Пісаренчиха