От і усе, залишилися лічені дні.
І дев’ятнадцятий рік завершає свій лік.
Вже на ялинках мигтять новорічні вогні,
Радісним дзвоном кришталі дзвенять віддалік.
Кожен з надією дивиться в завтрашній день,
Мрію свою промовляє чи в думках веде.
В час, коли дзвони дванадцять проб’ють «дзень-дзелень",-
Мить «Новий рік!» об’єднає на хвильку людей.
Кожен цю мить, як дитина, чекає чомусь.
Мабуть, з дитинства закладена віра в добро.
Ще невідомо, що саме здійсниться комусь.
Тільки упевнені – здійсниться, та не «зеро».
Буде добро, буде щастя і радість у дім,
(…нові квартири, дороги, путівки, рецепт…)
Діти народяться, сміх запанує у нім,
Пісня поллється й покличе на новий концерт.
Друзі знайдуться і гарні батьки для сиріт,
Ті, що любитимуть так, наче рідних, та в тім
Стане надійним житлом перевернутий світ.
Кажуть, що Криса господарка в році отім.
Що ж , дочекаємось ми новорічні дива,
Мріям й терпінням людським хай позаздрить Господь.
Ми лиш попросимо в Бога єдині Слова:
Віра, Надія й Любов в Новий рік увіходь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859729
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.12.2019
автор: Ія Намачинська