Вийшов Тишко наш із хати та й став Мишку
малу звати. Підійшов до нірки Тишко і сказав:
- Послухай, Мишко! Казок знаю я багато. Хочеш?
Можу розказати.
- Добре, - каже мала Мишка. - Люблю казочки я,
Тишку.
Казка гарною була, про великого Слона.
Любив Слон той працювати і усім допомагати.
Рада Мишка, що й казати, стала пісеньку співати.
І наш Тишко не мовчав, разом з Мишкою співав.
Гарна пісенька така... Про сир та глечик молока,
і про сонечко ясненьке, і про літечко тепленьке.
Кіт так гарно муркотів, голосок його дзвенів.
Потім молоко він пив, Мишку сиром пригостив.
Разом гралися в садочку. Там сиділи в холодочку.
А ще бігали в траві, танцювали в лободі. Ловив
Тишко Мишку в просі, вона його у горосі.
Отака подружка в Тишка, сіроманка мала Мишка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859781
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2019
автор: Надія Башинська