Це ніч заколисала всесвіт мій,
Тепер мені прокинутися важче,
Тепер мені не вирватися з пащі
Тіней-примар в свідомості моїй.
Усе не так. Я сплю в своєму сні!
І ця спіраль закручується в скронях,
Я наче сам у себе у полоні,
Я наче сад без листя навесні.
Куди тепер? Я вивчив лабіринт.
Кого шукати в цій колисці темряв?
Усе, що знав - приховано майстерно,
І все сильніше тисне часу гвинт.
Світанок змиє темряву з повік -
Це просто сон, якому не збуватись.
Та хтось лихий продовжує ховатись
У темряві з якої я утік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859834
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.12.2019
автор: Олександр Гриб