Обійми його...
щоби відчути
на собі дихання.
Діафрагмою стань,
що із кореня
до верхів.
Пожинати плоди із дерев
і новими віхами
розростатися
аж до лимонно-нічних дахів.
Повертатись до дзеркала неба
безмовно-тихого,
де акваріум міста
і безмір у нім рибин.
Обійми його серце,
що болем було і втіхою.
Надто холодно
взимку
в режимі
тач-скрин...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859925
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2020
автор: Окрилена