Край дороги де сонце встає
У деревах сховалась хатина.
Виноград їй лозу не плете
То ж скрипить одиноко дверима.
Скільки літ тій хатині? Хто зна...
Вже у пам'яті стертий той слід.
Та й гостей у вітальні нема.
У вікні заморожений лід.
Похиливсь від журби брат-горіх
Скинув листя додолу і віти.
Пам'ятає він грушу і сміх,
Як збирались "на борщик" всі діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859956
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2020
автор: Болтян Світлана