[i]Життя - дивна стрічка,
містичний фільм.
Й згорає мов свічка
у кінозалі буття.
Під галас публіки
надійдуть сутінки,
сповіщаючи біль
здоров'ям додолу -
воском по колу
шляхом додому
без ключа у кишені,
статків за душею,
проте із помилками.
Вони наче дами
в долі самотній.
Казанові їх стільки не снилось.
А комусь, мабуть, судилось
слова збирати як поживу,
щоб не падати з обриву
порожнечі днів...
І до солодких снів
тягнулася невидима рука.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860016
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.01.2020
автор: Мандрівник