Ти не чекав, що
втечу і сховаюсь
у фортеці мовчання
від нестерпного болю
розбитого серця,
яке ти не втримав,
бо не беріг,
а воно
не готове було
до падіння - беззахисне,
світле, відкрите - тендітною квіткою
ніжно горнулось до тебе.
Як це легко буває -
отримати серце в дарунок,
і як важко його зберегти неушкодженим-
Часто навіть ціною життя.
Й хто готовий віддати
за серце кохане
ціну найдорожчу,
отримує скарб незліченний -
прекрасне кохання.
Хто ж розкидається ним, не цінує,-
отримує попіл
у болях згорілого серця.
Заліковую рани
у фортеці мовчання.
Заліковую? Та хіба здатні вони лікуватись?
Просто так легше тепер
мені виживати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2020
автор: Мирослава Жар